Щерба Микола - Сайт художника - Биография

Контакты:Биография:

ПОЧАТОК ТВОРЧОГО ШЛЯХУ

Серед мистецьких талантів Самбірщини знане ім’я графіка і живописця, завідувача відділом образотворчого мистецтва Самбірського педколеджу ім. І.Филипчака Миколи Антоновича Щерби.
Народився Микола Щерба 16 вересня 1941 року на Львівщині, в с. Городовичі Старосамбірського району, в сім'ї ремісника. Художню освіту здобував у Яворівському училищі художньої різьби по дереві та в Одеському педагогічному інституті - на художньо-графічному факультеті.
Микола Щерба, почав свою діяльність як учитель образотворчого мистецтва в середніх школах № 2 і № 3 м. Самбора. Згодом, у 1966 році, перейшов на роботу в Самбірське педагогічне училище ім.Івана Филипчака, де й понині працює викладачем рисунка, живопису та методики викладання образотворчого мистецтва. Започаткований ним 1992 року в училищі відділ образотворчого мистецтва та художньої праці став справжньою кузнею молодих педагогічних кадрів, які формуватимуть естетичний світ підростаючого покоління в різних куточках України. За сумлінну працю удостоєний звання викладача-методиста, нагороджений значком «Відмінник освіти України». Микола Щерба - член науково-методичної ради з образотворчого мистецтва при Міністерстві освіти та науки України, автор та співавтор низки програм та практикумів із художньо-графічних дисциплін для вищих навчальних закладів І і II рівнів акредитації, член Спілки дизайнерів України. Кожен добрий учитель - неодмінно мистець, наставник.
Микола Щерба творчо працює в жанрі станкової графіки та малярства. На його творчому шляху вже немало вернісажів, початок яким поклала серія ліноритів „Бойківське весілля” (виконана в 1972 р.) як дипломна робота на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту імені К.Д.Ушинського.
З того часу художник постійно працює над удосконаленням своєї майстерності, бере участь у виставках різного масштабу: у Львові, Києві, Москві (1962), Одесі (1972), Львові (1988), Самборі (1981, 1988, 1990, 2001, 2011). Персональні виставки, на яких широко представляв свій творчий доробок, з успіхом пройшли в містах Самборі (1995, 2001), Стрию (1996), Дрогобичі (1997), Трускавці (1998). Зібрані в експозиції твори, виконані переважно протягом 1970 – 2011 рр., складають повне й цілісне уявлення про манеру художника та його здобутки.

Твори митця
Твори художника різноманітні за жанром і тематикою виконання. Тематичні аркуші «Козачий пікет», «Берестечко», «Отчий світильник», «Небесний вершник», «Недільні музи́ки» - це образи-візії, в яких Микола Щерба відходить від реалістичної манери зображення і звертається до світу невидимого, що існує лише в уяві та в спогадах. Це історичні мотиви, в яких минуле і сучасне, близьке і далеке зливається в єдиний цілісний організм. Мистець кохається у зимовому фольклорі: «Січень-січовик», «Віхола», «Сію, сію», «Різдвяне видиво», «Коляда», «Вічная новина». Це зворушливе переплетіння народних свят, обрядів та звичаїв, трактованих на міфологічній основі.

Звертання до портретного жанру
Портретів у доробку мистця небагато: «Бабусин біль», «Яблунева осінь», «Чорнулька», «Княгиня», «Мама», «Ром». Вони вирізняються узагальненнями, інколи носять ескізний характер. Це жіночі та чоловічі обличчя, погляди яких звернені десь у себе, у зболену душу, сповнену туги, страждань і надії.

Натюрморти митця
До натюрмортів мистець звертається дуже часто. Вони закомпоновані у простий, безпретензійний спосіб, ніби занурені у м'яке світло, виглядають, як тиха сповідь і туга за красою людських почувань. Є у творчому доробку мистця і такі твори, як «Спаси, Господи», «Епілог» та інші, де змішуються часи, події, люди, і все це про нас - про пережиті страшні часи тоталітаризму, які сприймаються з жахом, про наші сучасні духовні потреби.

Творча манера
Композиції творів Миколи Щерби чіткі, відзначаються простотою та особливою колірною насиченістю, прагненням до узагальнень, характерною стилістичною мовою та довершеністю. Тонкий ліризм і задушевність віють від кожного твору мистця - часто вони звучать, як музичні імпровізації. Микола Щерба пробує себе в різних жанрах, проте віддає перевагу пейзажу. Він - не споглядач, що сухо фіксує зміни стану природи. Для нього природа - вічне джерело для роздумів про життя в його багатоманітних проявах. Художник уміє знайти пластичне рішення, відповідне характерові природи.